2009-10-22 | 14:19:42

Олександр Гливинський

Чемпіонат – не Ліга чемпіонів, Ліга чемпіонів – не Чемпіонат! Всі це добре знають, але не завжди теорема підтверджується.  Однак  у середу  у матчі «Реал» - «Мілан» вона була доведена і яскраво проілюстрована. Фаворитом у зустрічі вважався мадридський суперклуб, навіть без травмованого Кріштіано Рональдо. «Міланісти» ж могли робити свої ставки на співзвучного португальцеві за прізвищем і впливом на гру Рональдіньо, котрий видав непоганий другий тайм у поєдинку «Серії А» проти «Роми»,  і на забивний нюх Пато, котрий став спів героєм тієї ж гри. І хоч Діньо цього разу зіграв не так класно і гольові паси видавав не він, «Мілан» тепер претендує на новий «нік»: «команда другого тайму». Непогане означення для клубу «кому за 30». На такі ігри ветерани налаштовуються по-особливому і показують, що досвід, вміння і бачення поля часто можуть перевершити молодечі швидкість і запал. Початок міланському «камбеку» у «Мілані» поклала «гармата» Пірло – несподівана для всіх і фантастична за виконанням; другий гол - феноменальне бачення поля Амброзіні: перехопив передачу, прочитавши задум опонента і від центральної лінії видав пас на Пато (Касільясу в цьому епізоді, звісно, забракло майстерності захисника – очевидно за інерцією він пішов на суперника не ногами, а руками, а ними, як відомо, грати за межами штрафного  заборонено). А третій гол – привід захоплюватися Зеєдорфом: швидкість у нього вже зовсім не та, у матчі він двічі «поров» голові шанси, коли з ударних позицій «заряжав по горобцях», але як витримав паузу перед пасом на Пато! Отримав м‘яч і зупинився: наче завмер у штрафному і чекав  зручного моменту. І вичекав! А Пато все виконав – ще б пак після такої «накидки» на ногу! До речі, дубль молодого голеадора в купі із його переможним голом у матчі проти «Роми» має повернути бразильцеві впевненість у собі, а Вам надати підставу ставити його у склад і заробляти на ньому бали. Що ж до ветеранів,  то жодних гарантій давати не можу: трійка згаданих  півзахисників  справді показала за що, незважаючи на вік,  все ще виходить в основному складі на ігри найвищого рівня, от тільки чи достатньо мотивації для них буде у наступному турі   чемпіонату у грі проти «К‘єво»? Особливо після двох напружених матчів, в яких треба було дати результат. Що б не бути черговому спаду:  люди вже не молоді:) і питання омолодження  «Мілана»  не знімається. Відверто кажучи,  розчарував у цій грі «Реал»: впевнена хода Мадрида і  у Примері,   і в перших двох турах Ліги чемпіонів давала підстави думати, що Мануель Пеллегріні буде визначати тактику у цій грі: але у першому таймі гра йшла «між штрафними майданчиками», а гол «Реала» - цілковита заслуга Рауля, котрий підловив на незграбності Діду, а у другому – та ж сама гра «без моментів» залишала ситуацію «слизького рахунку» і власне стала передумовою того, що господарі втратили здобуте до перерви. Реал трохи більше володів м‘ячем і мав більше ударів у бік воріт, але що це дало для рахунку? Хитку перевагу вирівняв влучний постріл Пірло. Він же став відправною точкою для ігрового вибуху «Мілана». Все,  на що спромігся Пеллегріні,  випустити «стрілка» Дренте: не заперечую, стріляє хлопець добре, але малюнок гри це не змінило  -  тренер-початківець  Леонардо переграв більш досвідченого опонента. Тим цікавіший буде наступний матч «спарених» суперників 3-го листопада.

Окремо не втримаюся, щоби не сказати слова захоплення про Рауля. Оце людина! Оце здобувач балів! Забиває майже у кожному матчі: час  ніби немає влади над ним. Для голу вистачає лише, щоб м‘яч долетів до Короля   штрафного майданчика! Браво, Рауль Гонсалез! От тільки не завжди гру можна виграти лише за рахунок однієї яскравої особистості. У матчі «Реал» - «Мілан» ми не побачили того Кака,  якого знаємо: після переїзду в  столицю екс-міланіст ще не став такою ключовою фігурою, якою був в «Мілані». Не загубився би «галактичній колекції». Після таких матчів ставки на виконавця падають.

Ну і про ще одну ілюстрацію сказаного у першому рядку статті. Хай як впевнено «Інтер» крокує у Серії А третій сезон поспіль, в «Євролізі» перемог немає.  Після гри з «Динамо» безвиграшна серія Моуріньо в єврокубках  досягла  8 матчів (5 нічиїх і 3 поразки).  У цій грі кияни могла як виграти, так і програти: все ж нічия здається цілком закономірним результатом: і за моментами (виходи сам на сам Нінковича і Шеви проти ударів Суазо, особливо останнього удару -  з 5 метрів), і  за веденням гри. Думаю, всім сподобалося, як кияни протистояли одному із фаворитів турніру. Потішив Шевченко: вперше після повернення нашого зоряного форварда до Києва, ми побачили проблиски його міланського варіанту гри. Символічно, що це трапилося саме на «Сан-Сіро»: хоч Шева і не забив, його заслуга у позитивному результаті чи не найбільша. Андрій показував молодим як треба грати проти «Інтера» (як він пройшов Дзанетті – як у молоді роки!), вів команду за собою, тому не в окремих відрізках матчу, а упродовж всієї гри ми отримали протистояння рівнозначних суперників. Те, що «Інтер» удвічі більше бив по воротах, не впливає на такий висновок. Достатньо подивитися на статистику матчу «Реал» - «Мілан»: удари по воротах 26-12, кутові 13-3, рахунок 2-3. В «інтеристів»  безперебійним постачальником балів залишається Станкович: 4 матчі, 4 голи – коментарі зайві. Запитання одне: а для чого на полі був Ето‘о? Ні, звичайно, добре, що він такий ніякий (ще один матч у Києві йому треба на такому ж  зіграти), але коли забиває півзахисник, в доцільності перебування на полі форварда  є сумніви.  Напевне, в Києві вже гратиме Балотеллі, котрий точно вийде у наступному турі проти Катан‘ї: раджу Вам використати забивні якості цього темношкірого гіганта вже цього уїк-енду. А ще у Києві може вийти Міліто, котрий майже одужав. Так що вдома буде точно не легше. Але то вже буде зовсім інша історія, і про неї – наступним разом.

Просмотров: 398